Закладання мигдалевого саду

Підготовка ґрунту. Витривалість і продуктивність промислового мигдалевого саду залежить від передсадивної підготовки ґрунту та умов росту.

Одним з першочергових заходів забезпечення оптимальних умов для росту мигдалю є максимально глибока плантажна оранка, при якій найбільш багаті на поживні речовини верхні шари ґрунту заорюють на велику глибину в зону майбутньої діяльності коренів.

Коренева система підщеп мигдалю для нормальної діяльності потребує високої аерації ґрунту, достатньої вологозабезпеченості та поживних речовин.

Від передсадивної підготовки ґрунту залежить продуктивність насаджень протягом 30—35 років.

У планах підготовки ґрунту під сад, особливо мигдалевий, треба передбачити затрати на передплантажне розпушування ґрунту на глибину 80 см і глибше розпушувачем Р-80 через кожний метр. Якщо в ґрунті є багато каменів, розпушувати доцільно в перехресному напрямку, щоб максимальну кількість каменів роздробити і викинути на поверхню. Якщо ділянка має значний нахил, то розпушувати слід по діагоналі або зверху вниз з одним холостим проходом розпушувача. В неполивних умовах вирощування мигдалю найкраще ґрунт розпушувати у липні — серпні. Сухість ґрунту полегшує роботу сільськогосподарських машин і сприяє кращому його розпушуванню. Після глибокого розпушування провадять плантажну оранку на глибину 60—65 см перпендикулярно до борозен розпушувача.

Якщо плантажна оранка проведена заздалегідь і ґрунт добре осів, перед закладанням саду досить вирівняти поверхню, переоравши її. Коли ґрунт не осів і є значні гребені, які залишилися після плантажної оранки, тоді доцільно провести поверхневе планування ґрунту за допомогою 6—8-метрового бруска чи рейки.

При освоєнні земель під сільськогосподарські культури в гірських умовах необхідно передбачати в планових затратах збирання каменів і додаткове планування ґрунту. Для збирання каменів з поверхні ґрунту використовують потужні трактори С-100 з відповідним начіпним знаряддям. Після збирання каменів ґрунт розпушують розпушувачем Р-80 і знову збирають камені і виносять їх з ділянки. Тільки після цього проводять глибоку плантажну оранку і останній раз збирають камені. Вивозять камені на масивних причіпних залізних листках-санях з бортами. На дуже кам'янистих ділянках збирають від 1 до 2,5 тис. м3 каменів з 1 га.

Терасування схилів. Щоб створити сприятливі умови для вирощування мигдалю на крутих схилах, прокладають горизонтальні тераси шириною не менше 3 м.

Тераси нарізують потужним бульдозером з універсальною лопатою. На вузьких терасах зовнішній край повинен бути на 40—50 см вищим, ніж внутрішній. Після нарізування тераси глибоко (80 см) розпушують і проводять плантажну оранку. Перед висаджуванням саджанців грунт на терасах планують, зберігаючи нахил до основи тераси.

Розміщення рослин у саду. Виробничий досвід щодо створення насаджень мигдалю в Криму свідчить, що у незрошуваних і зрошуваних умовах у мигдалю, щепленого на мигдалі звичайному і висадженого на відстані 5—6 і навіть 7 м, через 10—12 років змикаються крони і швидко загущуються.

На важких зрошуваних землях кращою підщепою для мигдалю є персик. Мигдаль, щеплений на персику, формує в кілька разів меншу за розміром крону, ніж щеплений на мигдалі звичайному, відстань при висаджуванні може бути доведена до 6—7 м.

У промислових насадженнях в Каліфорнії, Тунісі, Марокко, Алжірі, Іспанії мигдаль висаджують на відстанях 9X9 і 10x10 м. Тільки в старих насадженнях можна зустріти густіше розміщення дерев. Вітчизняна практика створення промислових садів мигдалю свідчить, що навіть у незрошуваних умовах Криму, коли його дерева висаджують на відстані 7 м, на дев'ятий рік у сильнорослих сортів крони починають змикатись, а у висадженого на відстані 8 м на десятий рік крони ще не змикаються. У 24-річному віці у насадженнях мигдалю, висадженого на відстані 10 м, крони зімкнуті. Отже, залежно від екологічних умов і різної сили росту окремих сортів промислові насадження мигдалю, щепленого на мигдалі звичайному, слід закладати на відстані 7X7, 8X8, 8x9, 8X10, 9x9, 9ХІ0, 10Х10м.

Не слід прагнути до ущільнення насадження мигдалю. В перші роки загущені насадження дають високий урожай, але через 5—6 років вони змикаються і передчасно старіють. У загущених садах доцільно знижувати крони у рослин, що досягли 15—25-річного віку, у яких через недостатній агротехнічний догляд чи невідповідні екологічні умови припиняється ріст і знижується продуктивність.

У загущених насадженнях цей агротехнічний прийом має тимчасовий характер і не може повністю відновити продуктивності насадження.

Вибираючи відстань між рослинами в саду, треба враховувати не тільки екологічні умови, а й можливості збиральних машин. Міжряддя в мигдалевих та інших плодових садах не повинні бути меншими 7 м. Широкі міжряддя треба розміщувати в горизонтальному напрямку відповідно до схилу.

Розбивка ділянки на квартали. Промислові насадження мигдалю закладають на ділянках площею 50—100 га. Ділянки розбивають на квартали відповідно до рельєфу місцевості. Квартали площею 25 га найбільш зручні для експлуатації. Між кварталами прокладають дорогу за рахунок одного ряду насаджень. На ділянці площею 100 га і більше доцільно за рахунок двох-трьох рядів прокласти центральну дорогу. З боку пануючих холодних зимових вітрів необхідно створювати захисні дворядні насадження з тополі пірамідальної, яку висаджують на відстані 1 м у ряду і 3 м у міжрядді. Вітроломну захисну смугу необхідно розміщувати на відстані не менше 10—15 м від останнього мигдалевого дерева чи ряду. Захисні смуги висаджуються, як і сад, по плантажу. Якщо освоювана ділянка забезпечена джерелом зрошення, влаштовують мережу постійних зрошувачів.

Після розпланування кварталів і основних доріг приступають до розпланування у межах кварталів місць висадки Дерев так, щоб ґрунт у саду можна було обробляти в двох напрямках.

На терасах шириною до 3 м рослини розміщують на відстані 0,75—1 м від зовнішнього краю тераси, щоб простір тераси від рослин до внутрішнього краю (близько 2 м) був вільний для проходу трактора і оброблюючих знарядь. На терасах, де можна розмістити кілька рядів, відстань між рядами і деревами встановлюють відповідно до умов обробітку.

Для розпланування посадочних місць використовують геодезичні інструменти! На рівних масивах після встановлення основних напрямків рядів спеціальним причіпним тракторним маркером в двох взаємоперпендикулярних напрямках маркірують ділянки. На місцях пересічення забивають кілочки для визначення місця садіння рослини. При цьому необхідно витримувати установлені відстані й вірно визначати кути і напрямки ліній рядів.

Садіння мигдалевого саду. Краще всього висаджувати саджанці мигдалю наприкінці жовтня відразу після викопування, а в теплі зимові дні — навіть у грудні та січні. Рослини, висаджені у березні та квітні, приживлюються на 50—60 %, тимчасом як рослини осінньо-зимового садіння добре укорінюються і приживлюються на 94—98 %. За літо вони утворюють нормальний приріст пагонів.

Корені саджанців, висаджених восени чи взимку, протягом теплого зимового періоду зімкнуться з грунтом, а молоді корінці на час розпукування бруньок уже будуть здатні виконувати свої функції щодо забезпечення молодого приросту '1 вологою й поживними речовинами. Восени часто висаджують прикопані саджанці, які уже готові до росту або їж почали рости. Висаджені в такому стані саджанці-не мають молодих коренів, тому вони починають хворіти через відсутність вологи, у них затримується розвиток ростових бруньок, а з настанням жаркої погоди ріст саджанців припиняється, навіть якщо їх регулярно поливають і обгортають штамб. Звичайно висаджені навесні саджанці, які не дали приросту, спроможні зберегти життєдіяльні корені й листкові бруньки; наступного року вони можуть почати рости і потім сформувати нормальне дерево. На такі можливості при масовому садінні орієнтуватися не варто, тому що понад 50 % таких саджанців гине. Отже, висаджувати мигдаль треба тільки восени або теплою зимою.

Після розпланування ділянки на посадочні місця висаджують 3—4 ряди основного сорту мигдалю, чергуючи з одним-двома рядами сорту-запилювача. Доцільно до основного сорту підсаджувати рядами два сорти-запилювачі.

Під час садіння мигдалю необхідно точно дотримуватися чистосортності насаджень, тобто в одному ряду, розташованому впоперек схилу, висаджувати один певний сорт. Якщо це правило порушується, то під час збирання плодів неодночасно достигаючих сортів і особливо в разі машинного збирання та очищення плодів виникають додаткові труднощі і затрати праці.

Ями копають начіпним ямокопачем. Глибина і ширина ям 50 см.

Викопувати посадочні ями можна і вручну заздалегідь з поглибленням їх під час садіння залежно від розміру коренів саджанця.

Підвезені до місця садіння саджанці розкладають перед кожним посадочним місцем у горизонтальному положенні.

Перед садінням зламані корені підрізують і поновлюють їх кінчики, в яких ще не утворився калюс. При наявності калюсу підрізувати корені не можна. Кореневу систему не можна укорочувати ні в якому разі, навіть якщо вона дуже довга. У цьому випадку слід викопувати глибші посадочні ямки. Садівник повинен зберігати у саджанця добре розвинену кореневу систему, яка сприяє кращому приживленню й доброму росту. Висаджують саджанці два працівники. Остаточне засипання, ущільнення ґрунту та підгортання штамба саджанця на глибину 34— 40 см проводить інша група працівників. Якщо при садінні земля суха, необхідно її полити. Під час дощової погоди можна не поливати. Відразу після весняного садіння сад поливають; поливи слід повторювати не менше двох разів на місяць.

У незрошуваних умовах, при обмеженому запасі доступної вологи на кінець вегетації, саджанці необхідно висаджувати глибше, ніж вони росли в розсаднику. На ділянках з рівним рельєфом кореневу шийку заглиблюють на 8—10 см, а на схилах чи терасах — на 12—15 см. Це сприяє більш глибокому розміщенню кореневої системи, а на схилах терасах при повільній ерозії затримує оголення скелетних коренів. Таке садіння сприяє підвищенню приживлюваності саджанців завдяки кращому вологозабезпеченню коренів у перший рік росту.

Надалі під час обробітку саду глибше розміщені корені мигдалю менше розкриваються.

На важких ґрунтах зрошуваних земель саджанці висаджують на таку саму глибину, що й у розсаднику. На родючих багатих на поживні речовини ґрунтах внесенню перегною чи компосту під час садіння під рослини необов'язкове. На важких вперше освоюваних під сільськогосподарські культури ґрунтах обов'язково потрібно в посадочні ями вносити торфогнойові компости, органічні добрива чи ґрунт, багатий на гумус, із староорних ділянок, норма внесення не менше 0,25 м3 в ямку.

Після садіння в план-маточну книгу насаджень заносять такі дані: спосіб підготовки ґрунту, місяць і рік садіння, номер кварталу, ділянки і рядка, назву сорту, підщепи, кількість висаджених дерев. Короткі записи необхідно супроводжувати схематичними планами кварталів і рядів. Після доповнення на наступний рік у книзі роблять відповідні поправки.

Маточні книги насаджень повинні зберігатися в бухгалтерії колгоспу, лісгоспу, лісгоспзагу нарівні з усіма цінними документами і не здаватися в архів.