Розмноження мигдалю

Мигдаль розмножують насінням, а цінні сорти — щепленням.

Розмноження насінням не забезпечує збереження сортових біологічних властивостей і товарних якостей плодів, тому що рослини мигдалю, як і багато інших плодових культур, за своєю природою гетерозиготні. У зв'язку з цим розмноження насінням при створенні промислових насаджень не може бути рекомендоване без перещеплення сіянців кращими сортами.

Для створення промислових садів мигдалю сорти його розмножують щепленнями на відповідних підщепах, підщепами для солодкого мигдалю можуть бути мигдаль звичайний, мигдаль-персик і міжвидові гібриди.

Зупинимось на характеристиці кожної підщепи, від правильного вибору яких значною мірою залежить успіх культури мигдалю.

Підщепою для мигдалю може бути використаний персик з компактною кореневою системою з дуже вираженою мичкуватістю, який добре витримує нетривалий надлишок вологи як на легких, так і на важких ґрунтах. Гібридні форми, одержані від схрещування мигдалю з персиком та іншими видами прунусових, формують якісні за силою росту підщепи рослини.

Мигдаль звичайний широко використовують як підщепу для мигдалю солодкого. На пухких глинисто-галькових грунтах коренева система його може проникати на глибину б м і більше та розгалужуватися до 8 м у радіусі.

На більш зволожених, кислих і засолених ґрунтах коренева система мигдалю пригнічена, поверхнева.

Коренева система мигдалю характеризується слаборозвиненою мичкуватістю, яка формується на батогоподібних коренях першого й другого порядків.

Корені мигдалю можуть витримувати тривалу посуху й значне збезводнення й відновлювати ріст за сприятливих умов.

Кращі сорти, щеплені на сіянцях мигдалю звичайного, дають багатовікові здорові дерева, цінні для промислових насаджень.

Кращими підщепами для мигдалю на півдні Радянського Союзу треба вважати сіянці мигдалю звичайного, вирощеного з гірких, солодких, м'яко- чи твердошкаралупних горіхів, взятих із здорових дерев.