Агротехніка вирощування мигдалю

Райони вирощування. Серед горіхоплідних порід мигдаль найбільш вибагливий до кліматичних умов. Навіть у прибережних районах Середземномор'я, у Каліфорнії, де взимку морозів не буває. Під час цвітіння мигдалю часто бувають заморозки, перезволоженість повітря, при яких погано проходить процес запилення й запліднення, що знижує урожайність рослин. На півдні-країни — у районах Криму, придунайській зоні Одеської області, а також у Середній Азії і Закавказзі — мигдаль вирощують протягом багатьох сторіч. Раніше мигдаль вирощували з насіння, тому переважна більшість його дуже рано цвіла і погано плодоносила. Лише в результаті селекційних робіт були створені пізньоквітучі сорти, які у відповідних умовах здатні забезпечувати регулярне плодоношення.

Сприятливі умови для вирощування мигдалю є в районах, де виноград культивується без накриття чи з частковим накриттям. Повернення зимових холодів із зниженням температури один раз у 20—25 років до мінус 25 °С і нижче не протипоказані для його вирощування. До таких зон можна віднести придунайські райони Молдавської РСР і Одеської області, прибережну зону від Севастополя до Сімферополя, Чорноморськ, а також пологі схили гори Агармиш поблизу Старого Криму до Феодосії і Планерського. Проте слід пам'ятати, що підвищені місцеположення, де не нагромаджується і не застоюється холодне повітря ні взимку, ні навесні, найбільш сприятливі для одержання високого врожаю мигдалю.

У районах, де немає виробничого досвіду вирощування мигдалю, слід орієнтуватись на близькі до мигдалю породи — абрикос і персик. Причому слід мати на увазі, що сучасні сорти мигдалю в названих вище зонах менш піддаються впливу провокаційних зимових погодних умов і стійкіші проти захворювання на монілію лякса, поширення якої під час вологої весни призводить до загибелі квіток і молодих зав'язей абрикосів.