Розведення грецького горіха

Поширення культури грецького горіха передбачає створення горіхових насаджень різного призначення, насамперед плантацій для одержання плодів і лісових культур для вирощування цінної горіхової деревини та плодів, захисних і алейних насаджень горіха на межах садів, виноградників, технічних плантацій, уздовж автострад, великих і малих шосейних та польових доріг, введення його в полезахисні смуги і в насадження навколо міст і селищ, промислових підприємств, а також декоративних насаджень — парків, скверів і алей у зеленому будівництві і на приватних садибах любителів.

Горіхові плантації для одержання плодів створюють садінням саджанців, щеплених сортами горіха або кращими його формами. Створення таких плантацій вимагає організації маточно-насінного господарства, в яке входить вибір дерев — сортів і кращих форм, вирощування прищепного матеріалу та подвійних рослин горіха, будівництво теплиць для проведення цілорічних робіт по щепленню горіха, зберіганню, стратифікації прищеп перед садінням, механізації щеплення тощо.

Метою створення лісових культур з участю грецького горіха в лісгоспзагах України є вирощування горіхової деревини, одержання плодів, створення лісів і захисних лісових насаджень, зелених зон тощо. Більшість із цих насаджень не обов'язково створювати з щепленого садивного матеріалу, якщо їх висаджують не для одержання плодів, а для іншого призначення. У зв'язку з цим не варто перетворювати лісові культури 10-річного віку в плодові плантації як це пропонують для Молдавії І. Л. Тишкевич і В. М. Жадан (1969), В. Мі Жадан (1973). Ми вважаємо, що горіхові плантації на плоди повинні створюватися як спеціалізовані господарства з першого ж року садіння щеплених рослин.

Необов'язкове також створення клонових плантацій грецького горіха щепленим матеріалом у зелених зонах навколо міст, промислових підприємств та інших об'єктів бо основне призначення зелених зон не стільки господарське скільки захисне, санітарно-гігтнічне, рекреаційне і т. д. Основне призначення озеленення міст і селищ — архітектурно-художнє й декоративне. Такі насадження варто створювати висівом насіння на постійне місце або саджанцями, вирощеними на розсадниках з кращого за походженням насіння.

Для створення сучасних промислових плантацій грецького горіха основнимиае методи вегетативного размноження. На жаль, застосувания цих методів дуже обмежене, тому практичне значення мають тільки щеплення. Розмноження грецького горіха живцям пагонів неможливе через слабку їх укоріненість. Сучасні стимулятори росту й коренеутворення не дають відчутних результатів на живцях і відсадках грецького горіха. Надійним методом розмноження сортів і цінних форм грецького горіха є щеплення. Про це свідчить віковий досвід культури горіха у Франції, Італії, США та інших країнах. У Чехії та Словаччині поширені роботи по щепленню горіха в теплицях взимку з дальшим висаджуванням щеплених саджанціві у шкілки розсадників, а після цього — на плантації.

У Болгарії грецький горіх прищеплюють з 20 серпня по 5 вересня. Найкраще приживлюються щепи при температурі 30С тепла. Живці для щеплення заготовлюють або з сортових дерев, або з тих; Що відзначаються високою якістю плодів, регулярним і рясним плодоношенням.

Щеплені саджанці грецького горіха починають плодоносити у 3—4-річному віці, а вирощені з насіння — у 8—10-річному віці (Бонєв І., 1967).

Великі й успішні роботи по щепленню грецького горіха ведуться у Молдавії (Команич І. Г., 1969; Цуркан І. П., 1969).

За даними І, Г. Команича вирішальними факторами при щепленні є температура і вологість. Оптимальними умовами для калюсоутворення та росту прищеп грецького горіха є температура 25—2.7°С тепла і відносна вологість повітря 70—80 %. Коливання температури у межах від 15С до 32 °С і короткочасне зниження відносної вологості повітря до 40 % не знижують приживлювання щеп. Зниження ж. температури нижче 15 °С або підвищення її понад 32°С негативно впливають на приживлювання.

У Молдавії кращі результати у відкритому грунті одержані при окуліруванні грецького горіха прямокутним щитком у період з 1 червня до 15 липня. Середня приживлюваність окулірування становить 71,8%.

Якщо щеплення роблять у закритому грунті, для підщеп беруть добре розвинені однорічні сіянці, діаметр яких біля кореневої шийки не менший 12 мм, а висота дорівнює 15 - 20 см. Стрижневий корінь основні його розгалуження повинні бути повністю здоровими, без пошкоджень і ознак загнивання. Ще краще використовувати дворічні сіянці грецького горіха.

Прищепами служать однорічні пагони з кращих форм і сортів грецького горіха з добрим приростом. Підбирають визрілі пагони, не менше 30 см завдовжки і 7 мм завтовшки. Живці повинніі мати по дві добре розвинені бруньки з сприятливим співвідношенням між серцевиною і деревиною - діаметр серцевинного і циліндра не повинен перевищувати товщини кільця деревинного циліндра. Живці з дуже великою серцевиною бракують, як і живці з водяних пагонів, з дрібними, конічної форми і недостатньо розвиненими бруньками. Також бракують живці зі згином (у бік бруньки) з чоловічими квітковими бруньками та пагони, які мають укорочені або дуже довгі міжвузля. Дуже важливо, щоб живці до щеплення Перебували у стані спокою, інакше в перший же після щеплення тиждень бруньки йдуть у ріст. Коли зв'язок провідної системи підщепи й прищепи ще не здійснився, вони опадають.

Для літнього окулірування використовують бруньки пагонів поточного року. Важливо, щоб бруньки були великими і мали кулясту форму. На пагонах часто бувають літні бруньки (Щепотьев Ф. Л., 1955), які за зовнішніми ознаками цілком придатні для окулірування, але у дослідах дають негативний результат.

Живці для щеплення у відкритому грунті найкраще заготовляти безпосередньо перед щепленням. Якщо щеплення роблять у березні — квітні, живці можна заготовляти за 20—30 днів до початку робіт. У цьому випадку їх зберігають у льодовні у вологій тирсі чи в піску. Кінці живців вкривають садовою замазкою, садовим варом тощо.

Влітку живці заготовляють безпосередньо перед окуліруванням з тим, щоб кора у них легко відділялася від деревини.

Для пересилання на далекі відстані треба відбирати кращі живці, добре обкладати їх вологим мохом чи тирсою і обмотувати поліхлорвінїловою плівкою. Цінні живці обгортають мохом кожен окремо.

Пересилати живці краще до середини липня. У серпні кора вже важко відділяється від деревини. Старі й середнього віку (30—50 років) дерева дають дуже мало придатних для щеплення живців.

При переході на сортову культуру грецького горіха важливим є створення маточних насаджень. Для одержання високоякісного прищепного матеріалу з них кронам дерев, розташованим на відстані 4 м одне від одного, треба надавати чашоподібної форми. Одне таке дерево вже у чотирирічному віці може дати 100—150 живців, придатних для щеплення. Методи окулірування грецького горіха докладно описані Ф. А. Павленком, Ф. І. Сергіснковям, А. Д. Мащькою (1972). У степових умовах України найкращим є метод щеплення напівтрубкою. Важливі спостереження зроблені щодо залежності приживлюваності та збереженості окулянтів грецького горіха від генотипу прищепи.

Ф. І. Сергіеиков (1964) рекомендує горіх для підщеп вирощувати з насіння, взятого від кращих за ростом і здорових маточних дерев; сіянці вирощувати у розсаднику розріджено з. розрахунку 50 тис. сіянців на 1 га. Жита однорічних пагонів для окулірування заготовляти з відбірних сортових дерев грецького горіха, товщина пагонів біля основи повинна дорівнювати 7—8 мм; трубки на прищепі повинні бути 3—3,5 см завдовжки; кільця на підщепі треба нарізувати ножем конструкції Ф. ї. Сергїєнкова (1964).

І. П. Цуркан і Є. І. Чеботар (1972) пропонують щеплювати живці грецького горіха машинами МЕКЧ-3. Рослини, щеплені у розсаднику за допомогою машини, за калюсоутворенням і розвитком не поступаються перед рослинами, щепленими вручну. Вихід їх становить 70%. І. П. Цуркан і Є. І. Чеботар (1973) розробили настільне щеплення грецького горіха в закритому приміщенні з застосуванням машини МП-7 і проводять його в Молдавському науково-дослідному інституті садівництва, виноградарства і виноробства. На Україні роботи з вегетативного розмноження грецького горіха ведуться з 1967 р. (Третяк К. Д., Сергієнков Ф. І., 1968, Павленко Ф. А., Сергієнков Ф. І., 1972) у лісгоспзагах і дослідних установах.

Рекомендації щодо створення клонових горіхових плантацій у Молдавії щепленими сортовими саджанцями детально викладені в ряді рекомендацій і посібників (Цуркан І П., 1968, 1969, 1972, 1973), які можна використовувати і на Україні.