Розмноження фундука

Сіянці фундука висаджують у дворічному віці. Викопувати і пересаджувати їх краще навесні. Довжина їх кореневої системи при цьому має дорівнювати 22—25 см. Після викопування відбирають придатні для висаджування сіянці, що мають висоту не менше 15 см і товщину кореневої шийки 3 мм і більше, а решту бракують. Придатні для садіння сіянці прикопують. Під час перевезень і висаджування слід вживати заходи, щоб не допускати підсушування кореневої системи.

Вегетативне розмноження. Фундук розмножують відсадками, зеленими живцями, кореневищами, поділом куща і щепами. Для вегетативного розмноження використовують тільки апробовані маточні кущі сортів фундука.

Розмноження відсадками. Спосіб розмноження фундука відсадками полягає в укоріненні молодих пагонів або гілок без відокремлення їх від материнського куща. У практиці застосовують три способи розмноження відсадками: відсаджування в канавки (або дужкою), горизонтальними пагонами (розкладками) і підгортанням вертикальних пагонів.

Техніка розмноження фундука відсадками досить нескладна. При розмноженні відсаджуванням у канавки восени або рано навесні біля куща викопують канавки глибиною 10—15 см, довжиною 40—80 см (залежно від довжини пагонів, які укладають). У канавки укладають пагони, прикріплюючи їх до дна дерев'яними гачками. Верхню частину пагонів виводять назовні і прив'язують їх до вертикальних кілків. Після цього канавки засипають землею, змішаною з перегноєм, і поливають. Після поливу земля осідає і створюється вологе середовище, необхідне для утворення коренів. Перед укладанням пагона в канавку з нижнього його боку роблять глибокі поперечні надрізи кори (до деревини). Якщо із землі виходить висока верхівка, її зрізують, залишаючи частину заввишки 50— 60 см. Найінтенсивніші корені у відсадків утворюються в місці згину пагона.

Недоліком цього способу розмноження є те, що з одного пагона одержують лише один відсадок.

Застосовуючи другий спосіб — розмножування горизонтальними пагонами можна одержати 3—5 відсадків з кожного пагона. Для цього восени або рано навесні добре розвинені однорічні пагони прикріплюють до дна неглибоких канавок, але нічим їх не вкривають. Роблять це дуже дбайливо, щоб усі бруньки на пагоні збереглися і лишилися неушкодженими. У червні майже кожна брунька утворює вертикальний пагін. Кращі з них, що досягають 12—15 см, підгортають на дві третини висоти. Перед першим підгортанням на горизонтально укладеному пагоні роблять надрізи кори до деревини. Протягом літа пагони підгортають 2—3 рази.

Вертикальні пагони, розміщені ближче до основи відсадка, ростуть швидше, а тому їх слід прищипувати на висоті 35—40 см. Після укорінення їх відокремлюють з частиною горизонтального відсадка і висаджують у розсадник на один рік, а більш розвинені — безпосередньо в сад.

Застосовуючи ці способи відсадкового розмноження фундука, закладати відсадки краще всього навесні у квітні в період розпукування бруньок. У цей період гілки й пагони добре гнуться і не ламаються. А взагалі закладання відсадків дужкою можна провадити протягом всього вегетаційного періоду.

Розмноження фундука підгортанням вертикальних пагонів найкраще застосовувати на спеціальних маточних відсадкових плантаціях, які закладають із найцінніших сортів. Кущі на таких плантаціях розміщують за схемою ЗХІ м. Таке розміщення дає можливість повністю механізувати обробіток міжрядь і частково процес підгортання.

У розсадниках степової зони кущі фундука висаджують у борозни на глибину 15—20 см, що сприяє поліпшенню умов зволоження, і Кущі, зрізані на другий або третій рік після висаджування, дають на відсадкових плантаціях дуже розвинену поросль, яку підгортають протягом літа 2—3 рази. Перший раз підгортають у кінці травня — у першій половині червня, Коли висота рослин досягає приблизно 25 см. Угміру їх росту підгортання повторюють, але так, щоб третина верхівки не була засипана землею.? Висоту горбка доводять до 50 см.

Перед першим підгортанням для кращого утворення коренів паростки біля основи двічі чи тричі перетягують м'яким дротом. Близько 25 % паростків куща залишають без перетяжок .для кращого живлення кореневої системи. Дуже високі паростки прищипують.

Застосування цього способу дає можливість одержати від одного куща від 10 до 20 добрих відсадків. З гектара зрошуваної відсадкової плантації можна щороку одержувати до 50 тис. саджанців фундука.

Б. О. Сабан у своїх дослідах, застосовуючи спосіб горизонтального відведення пагонів, одержав 70 тис./га укорінених відсадків, вертикального — 53 тис./га, а дужкою — всього 20 тис./га (Львівський сільськогосподарський інститут).

Недоліком розмноження фундука укоріненням вертикальних відсадків є те, що нові молоді пагони відростають у фундука слабо і пагони, які б були придатними для обгортання, можна одержати не кожен рік, а тільки через рік, або навіть і два роки.

Своєчасне і достатнє зрошення протягом усього вегетаційного періоду не тільки підвищує якість відсадків, а й сприяє збільшенню їх виходу з одиниці площі на 30— 40 %. В. В. Воронцов, У. Г. Штейман радять перший полив провести нормою 100—150 м3/га, другий — 200—250, а потім по 1200—1400 м3/га.

Протягом багатьох років ми одержуємо велику кількість відсадків, використовуючи для цього старі скелетні гілки, які підлягають видаленню. Для таких гілок залежно від розміру їх крони викопують неглибокі траншеї завдовжки 1,5 м, завширшки 1 м і завглибшки 12—18 см. У таких траншеях закріплюють крону скелетних гілок. Гілки крони рівномірно розкладають на дні ями і прикріплюють дерев'яними гачками, а їх верхівки підв'язують до вертикальних кілочків. Потім їх засипають пухкою землею так, щоб укладені гілки знаходились на глибині 25—27 см. Якщо підв'язані до кілочків верхівки надто високі, їх зрізують секатором, залишаючи надземну! частину заввишки не більше 50—70 см. Надземну частину відсадка укорочують також рано навесні наступного року. Це сприяє кращому утворенню коренів і галуженню надземної стеблової частини відсадка. Після такого обрізування на них утворюються добре розвинені пагони заввишки 30—60 см. З них заготовляють живці для щеплень та бруньки (вічка) для окулірування.

При всіх способах розмноження фундука відсадки добре укорінюються лише в районах з достатнім зволоженням. У посушливих районах треба обов'язково застосовувати поливи і мульчування горбків. Поливають відсадки протягом літа три-чотири рази при нормі 600—1000 м3 води на 1 га. Для мульчування використовують торф, перегній, листя або осоку. При підгортанні краще застосовувати чорнозем у суміші з перегноєм.

В. В. Лебєдєв і А. І. Онучак для розмноження фундука рекомендують підгортати кращі маточні кущі пухкою землею. Це сприяє активному утворенню порослі, яка після підгортання до осені добре вкорінюється. Ці ж дослідники рекомендують підгортати також і ті кущі, у яких скелетні стовбурці зрізані на пень для омолоджування, що дає можливість ^використовувати для розмноження частину порослі, яка вкоренилась, причому таку поросль слід висаджувати у розсадники на 1—2 роки.

С. Н. Кузнецов запропонував досить оригінальний спосіб розмножування фундука окуліруванням з наступним переведенням щепленої частини на власні корені. Цей спосіб полягає в тому, що з насіння фундука або дикої ліщини вирощують сіянці, потім окулірують їх тим сортом, який намічено для розмноження. Одержаний культурний пагін пригинають і присипають землею. У наступному році він добре вкорінюється, після чого його можна використовувати для висаджування на постійне місце. Частину культурного пагона, що вкоренився, розміщену ближче до місця щеплення, залишають. На ній утворюються нові пагони, які також укорінюються, після чого їх використовують для садіння. Це дає можливість на несортових сіянцях фундука або ліщини виростити сортовий матеріал, а також найраціональніше використати живці цінних культурних сортів.

Викопують відсадки восени або навесні. Восени — після закінчення вегетації, звичайно у жовтні, навесні—перед розпукуванням бруньок. Викопувати починають з відсадків, розміщених на краях горбка. Для цього вздовж відсадка роблять вертикальну щілину на 7—10 см глибше укладеної гілки материнського куща. Потім загостреним дерев'яним кілком у цю щілину відсипають землю, частково звільняючи від неї корені відсадка. Після цього під відсадок заглиблюють лопату і повільно піднімають його разом із землею, яку струшують. Відсадок і товсті корені відрізують секатором. Так само викопують і решту відсадків. Найкраще цю роботу виконувати удвох.

Викопані відсадки розрізують секатором на частини, але так, щоб кожна з них мала корені і стеблові пагони. Потім їх сортують за ступенем укорінення, прикопують і згодом висаджують у шкілку.

Викопуючи вертикальні відсадки, спочатку лопатою відкидають землю з краю горбків, а потім дерев'яним кілком руйнують весь горбик, звільняючи корені від землі. Після цього садовим секатором або ножівкою якнайнижче зрізують кожен відсадок окремо. Ті відсадки, які були перетягнуті дротом, краще не зрізувати, а відламувати, нахиляючи їх.

Розмноження зеленими живцями. У наших дослідах з висаджених в оранжереї 723 здерев'янілих (зимових) живців фундука вкоренилося лише 9, або 1,2 %. Результати дослідів свідчать про те, що зимові живці можуть укорінюватися, проте потрібні ще дальші дослідження з метою вивчення техніки і умов живцювання.

Перспективнішим є зелене живцювання. Проведені нами дослідження показали, що після обробки зелених живців гетероауксином і висаджування їх у холодний парник кількість укорінених рослин сорту Україна 50 становила 90 %, Піонер 66 — 90, Радянський 86 — 77, Степовий 83 — 70%.

Розмноження поділом куща. Спосіб розмноження поділом куща полягає в тому, що викопаний або викорчуваний кущ фундука розрубують на частини з таким розрахунком, щоб кожна з них мала корені і пні заввишки 15—20 см. Такі частини куща добре приживлюються, тому їх звичайно висаджують відразу на постійне місце. Спосіб цей має обмежене застосування. Так, наприклад, його застосовуюсь при розріджуванні густих плантацій шляхом видалення частини кущів.

Розмноження щепами. Фундук можна щепити живцями. Це роблять навесні, застосовуючи способи, відомі у садовій практиці: вприклад, у розщіп і за кору. Найкращі результати дає щеплення за кору під час повного весняного сокоруху. У цей період можна також окулірувати вічками, що проростають, але найчастіше це роблять під час літнього сокоруху (в південних районах степової зони, на Південному березі Криму і в Карпатах — у липні, у Лісостепу і в північних районах Степу — першій половині серпня). При цьому слід пам'ятати, що зростання прищеп і вічок з прищепою у фундука відбувається не гірше, ніж, наприклад, у яблуні або груші, якщо дотримуватись усіх правил щеплення.

Живці для весняних щеплень і окулірування заготовляють взимку і зберігають у льодовні або в буртах під снігом. Для літніх окулірувань їх заготовляють не пізніше як за 20—24 години до використання. Від заготівлі до використання живці для літнього окулірування зберігають у льодовні в посудині з водою, у вологому моху або мішковині.

Як підщепи для щеплень і окуліровок можна використовувати сіянці популяцій фундука, ліщини звичайної, різнолистої і ведмежої.

Для більшої гарантії приживлюваності рекомендується окулірувати двома вічками. Якщо обидва вічка, або хоч одне з них приживляться, такий саджанець використовують для садіння.

Щоб запобігти висушуванню, місця зрізів обв'язують поліхлорвініловою плівкою або лейкопластирем.