Фундук

Фундук, або культурні сорти ліщини, відомий у культурі понад 2000 років. Згадують про цю культуру ще стародавні письменники: Теофраст, Катон Старший, Софокл, Вергі-лій, Колумела та інші.

Багатовікову давність має культура фундука в Азербайджані, Грузії, на Чорноморському узбережжі Краснодарського краю та на Південному березі Криму.

Найбільшого розвитку! набула культура фундука в країнах, які знаходяться на Чорноморському та Середземноморському узбережжях. В останні два сторіччя промислового значення набуває розведення фундука в Європі та Північній Америці.

За валовим збором горіхів фундука перше місце займає Туреччина, яка щорічно заготовляє до 300 тис. тонн, за нею йдуть Італія (28 тис. т), Іспанія (25 тис. т), Радянський Союз (15 тис. т) і США (6—11 тис. т).

Дедалі більшого значення набуває культура фундука у Франції, Болгарії, Югославії, Угорщині, Чехословаччині, Польщі, НДР, ФРН та Англії.

Фундук має велике значення для народного господарства. Ядра його горіхів містять 60—72 % олії, 16—21 % білків, 4 % вуглеводів, вітаміни А, В1, В2, С, Е, О, мінеральні солі та мікроелементи. 400 г ядер фундука за калорійністю відповідають денному раціону харчування дорослої людини.

За вмістом олії горіхи фундука займають одне з перших місць серед інших олійних культур. Ось чому є всі підстави відносити фундук до групи олійних культур.

Рослинну олію добувають переважно з насіння соняшника. Але для вирощування його потрібні тільки орні землі, що стримує збільшення площ під цю культуру.

Впровадженням культури фундука можна створити базу для одержання додаткової кількості дуже цінної рослинної олії та забезпечити харчову промисловість необхідною сировиною.

Горіхову олію використовують у різних галузях промисловості: консервній, фармацевтичній, парфюмерній, вітамінній, лакофарбовій.

Горіхові ядра фундука є необхідною сировиною для кондитерської промисловості, де з них виготовляють найбільш високоцінні кондитерські вироби: цукерки, торти, тістечка тощо.

Щорічна потреба кондитерської промисловості України в ядрах фундука становить 6600 т, але задовольняється вона лише на 30—40 % і то завдяки ввезенню їх із Азербайджану та Туреччини.

Для задоволення потреб України у горіхах фундука щорічно треба збирати 50 тис. т. Виходячи з середнього врожаю горіхів 12 ц/га, у республіці треба створити більше 40 тис. га промислових плантацій фундука. Резерви площ під фундук є в держлісфонді та на землях колгоспів ї радгоспів республіки.

Грунтово-кліматичні умови більшості районів Української РСР, цілком придатні для розведення фундука з промисловою метою. Промислова культура його не можлива на Поліссі та Лівобережному лісостепу. Важливим резервом площ під фундук є гірські схили Карпат і Криму.

Фундук можна вирощувати як на орних землях, так і на землях, малопридатних для сільськогосподарського використання, на схилах і по дну балок, на схилах гір (до 500 м над рівнем моря), у заплавах і в річкових долинах. Його з успіхом можна використовувати для обсаджування каналів, водоймищ і ставків.

Фундук — це багаторічна культура. Його плантації можна використовувати протягом 75 років. В Азербайджанській РСР у сприятливих для фундука умовах і при своєчасному омолоджуванні кущів плантації фундука використовують протягом 100 і навіть 150 років. Це одна з переваг культури фундука порівняно з плодовими садами інших культур, які за довговічністю поступаються.

Фундук — чагарник висотою 2—5 м, діаметром крони 4—5 м. Форма куща залежить від сорту — найчастіше розлога або стиснута, якщо скелетні стовбурці ростуть вертикально. Кора гілок і пагонів має багато сочевичок.

Фундук належить до однодомних рослин з роздільностатевими квітками. Чоловічі суцвіття (сережки) з'являються на пагонах поточного року у пазухах листя в червні — липні і висять на них до весни наступного року. Жіночі суцвіття утворюються у бруньках, які по зовнішньому вигляду нічим не відрізняються від звичайних ростових бруньок. Знаходяться вони збоку або на верхівці однорічного пагона.

Початком вегетації фундука є цвітіння, яке настає до розпускання листя, коли температура повітря вдень підвищується до плюс 12 °С. Сережки видовжуються, пильники лопаються і з них вилітає велика кількість пилку жовтого кольору, яким за допомогою вітру запилюються жіночі квітки. У цей час рано навесні пилок є важливим джерелом одержання перги у бджіл.

Початком цвітіння жіночих квіток є поява на верхівках бруньок червоного, рожевого чи кремового кольору приймочок, яких в одному суцвітті буває від 4 до 20 і більше. Кожна квітка має 2 приймочки.

Тривалість цвітіння чоловічих та жіночих квіток залежить від погоди. При сталій погоді найчастіше жіночі квітки цвітуть 10—15, а чоловічі — 5—8 днів. У випадках

дощів і похолодання цвітіння затягується. Але ж при настанні жаркої погоди цвітіння чоловічих сережок продовжується всього 2—4 дні, а жіночих не більше 6—8 днів. Заморозки до —6 °С у пору цвітіння не впливають на врожай горіхів. Але згубними вони є навіть при мінус 2—З °С, коли цвітіння закінчено, бруньки розпустилися і розпочався ріст молодих пагонів з опиленими на них жіночими квітками.

У різних сортів фундука цвітіння розпочинається неодночасно, з різницею в 1—3 дні, що створює необхідні умови для перехресного запилення, а значить і збільшення урожаю горіхів.

Автономний спокій у фундука закінчується в кінці грудня. Потім він майже три місяці знаходиться у примусовому спокою. Але буває і так, що при глибоких відлигах розпочинається часткове цвітіння у січні, лютому чи в першій половині березня.

Вегетаційний період у фундука — 180—200 днів. Фундук починає плодоносити при вегетативному розмноженні на 3—4 рік, а при насіннєвому — на 6—7 рік. Високі врожаї горіхів дають насадження Зи10—12 до 18—25 років.

Плодоносить фундук щорічно, але з чергуванням більш урожайних з менш урожайними роками. Кущі фундука, як і диких чагарникових видів ліщин, розростаються у ширину, що є умовою вічного їх оновлення. Вік користування промисловою плантацією ми визначили 75 років не тому, що в такому віці кущі будуть відмирати, а тому, що вони на той час занадто розростуться у ширину, що утруднює проведення механізованого рихлення ґрунту у рядках і міжряддях. Відзначимо, що як дикі види ліщин, так і культурні сорти фундука кореневих паростків не дають.