Сорти грецького горіха

Велика дослідна робота по селекції і культурі грецького горіха ведеться на Україні: в Харкові (УкрНДІ лісового господарства і агролісомеліорації) — Ф. А. Павленко, П. І. Молотков Н. 1978), П. І П. Бадалов (1983); у Києві (Центральний республіканський ботанічний сад АН УРСР) — Р. М. Тиж, Н. М. Антонюк (1984); в Інсти-туті ботаніки АН УРСР —Т. Є. Стріла (1982); в УкрНДІ садівництва — А. Г. Гончаренко (1983); у Донецькому держуніверситеті — Ф. Л. Щепотьєв (1983), у Криму — А. А. Ядров (1983), А. А. Ревін (1976) та інші.

В усіх областях України селекціонерами відібрано вихідні форми для насіннєвого і вегетативного розмноження сортових дерев горіха. Однак кількість цих дерев ще недостатня для розгортання;! культури горіха грецького. Тому всі, хто займається його вирощуванням, повинні вміти виділяти стійкі форми для майбутніх сортів. Потрібно відбирати дерева місцевого походження або з близьких до місця культури районів. Зазначити місцезнаходження (область, район, організація, адреса власника садиби, де росте горіх), номер дерева в насадженні (сад, лісові культури, лісові смуги та інші), знак дихогамії.

Виділені дерева повинні бути зимостійкими, стійкими проти пізніх весняних приморозків, проти хвороб та ентомологічних шкідників, посухостійкими, а також відзначатися добрим ростом, високою якістю плодів, щороку рясно плодоносити. Плоди мають бути досить великими, повно-ядровими, з тонкою, але міцною шкаралупою, світлого забарвлення, з ядром, що легко виймається з шкаралупи і має масу не менше 40 - 45 % маси ендокарпія. Ядро плода горіха повинно бути смачним, солодкуватим, з високою жирністю; шкірка, яка вкриває ядро,— світлого забарвлення, без різкої терпкості й гіркоти.

Офіційно затверджених сортів грецького горіха в нашій І країні ще немає, але підготовча робота до виділення кращих його форм ведеться. Виділено і описано дуже багато форм за розміром і формою плодів, ростом і біологічною стійкістю дерев. Відомості про них здебільшого опубліковані в місцевих виданнях, тому широкому колу спеціалістів не відомі. Щоб познайомити з найбільш цікавими формами горіха Української і Молдавської РСР, наводимо їх характеристики. Для зручності ці форми назвемо сортами. Вся різноманітність форм горіха представлена кількома групами давно відомих і описаних різновидностей: великоплідні, тонкошкаралупні (паперові), десертні; гронові, мигдалеподібні, пізньоквітучі, твердошкаралупні, капові.

Великоплідні сорти

Ці сорти належать до різновидності грецького горіха Juglans regia var macrocarpa D. C. Для неї характерні листки з дев'ятьма листочками та ендокарпії 6—7 см завдовжки з дуже зморшкуватою шкаралупою. Великоплідні сорти вперше описані Декандолем у Франції в 1864 р. Вони зустрічаються як у культурі, так і в природних умовах. Основними негативними ознаками їх є щупле ядро та низький процент схожості насіння. Великоплідні сорти мають переважно декоративне значення. їх також використовують у селекції для виведення повноядрових горіхів великих розмірів.

Українські великоплідні сорти селекції Ф. Л. Щепотьєва. Крапивін. Дерево росте у м. Крижополі Вінницької області. У 20 років досягає 10 м висоти 24,5 см у діаметрі біля основи стовбура і 8 м у діаметрі крони. Зимостійкий і витривалий до пізніх весняних заморозків сорт. Цвіте на 8—10 днів пізніше від інших сортів. Ендокарпій його овальної або яйцеподібної форми, з заокругленою основою і конусоподібною верхівкою, що закінчується загостреним кінчиком. Висота ендокарпія 5,8 см, ширина — 4,3—4,6 см, середня маса —20,5 г, максимальна — 25,6 г. Шкаралупа світло-жовтувато-пісочна, великогорбиста та глибокоямчаста, 2—2,5 мм завтовшки, шов широкий, добре помітний у середній частині. Вихід ядра — 32,6%. Вміст олії — 67 %. Схожість насіння — 25—30 %.

Насінне потомство дуже різниться за формою та розмірами плодів (Щепотьєв Ф. Л., 1972).

Ровенський. Дерево росте у м. Ровно на присадибній ділянці по вул. Міцкевича. У віці 10 років досягає 5 м висоти і 12 см у діаметрі біля основи стовбура, діаметр крони 4 м. Цвіте рано, тому в окремі роки терпить від пізніх весняних заморозків. Ендокарпій широкопрямокутної форми, з ширококлиноподібною основою і виїмчасто-сідлоподібною верхівкою, з майже непомітним кінчиком, 4,9 см завдовжки, 4,2—4,5 см завширшки, маса плода 20 г, шов відсутній, на його місці є довгасте заглиблення. Вихід ядра —48%, вміст олії — 68%, ядро легко відділяється від шкаралупи.

Великоплідний куцовський. Протоандричне дерево К—6—2 росте в малому елітному саду Куповської лісової дачі Веселобоковеньківської селекційно-дендрологічної дослідної станції. У 20-річному віці досягає 6 м висоти і 18 см у діаметрі біля основи стовбура.

Діаметр крони 9 м. Ендокарпій видовжено-еліптичний з округлою основою ї округло-ширококлиноподібною верхівкою, з невеликим кінчиком. Шов добре помітний, за довжиною дорівнює висоті плода. Висота ендокарпія 5,1 см, ширина 4,5 см, середня маса 17,5 г. Шкаралупа темно-пісочна, з різкими, неглибокими зморшками й довгастими горбиками, досить міцна, до 1,8 мм товщини. Внутрішні перегородки легко відділяються від ядра. Ядро чудове на смак. Вихід ядра — 40%, вміст олії — 66%.

Крупний. Дерево К—5—2 росте в тому ж горіховому саду Куцовської лісової дачі. У віці 23 роки досягає 7 м висоти і 32 см у діаметрі біля основи стовбура. На стовбурі біля землі утворений наплив (кап). Діаметр крони 7 м. Ендокарпій темно-пісочний, до 4,5 см завдовжки і 3,8 см завширшки. Маса горіха—16,5 г, маса ядра — 8,7 г. Ядро виймається великими шматками. Вихід ядра — 52,7 %, вміст олії у ядрі — 70,5 %. Товщина шкаралупи від 0,1 до 1,4 мм.

Гатевський. Дерево росте в с. Гать Берегівського району Закарпатської області. Ендокарпій 5,2 см завдовжки, 4,5—3,5 см завширшки, оберненояйцеподібної форми з вузькою прямою або косо зрізаною основою й ширококулястою верхівкою, яка закінчується невеликим гострим кінчиком. Поверхня ямчасто-горбиста, шов непомітний, а в нижній частині — у вигляді заглиблення, по краях якого знаходяться дві шишки. Маса плода — 22,25 г. Вихід ядра — 27,4%.

Великоплідний (Кінське око). За даними М. М. Мазура (1956), сорт поширений в усіх районах Закарпатської області, найчастіше в Свалявському районі, в Косиш і Дубині. Ендокарпій видовжено-овальний, з товстою ямча-стою шкаралупою та маленьким ядром. Плоди зберігаються недовго, тому промислового значення не мають.

Велетенський. Описаний Р. К. Паньковим (1954) для Львівської області. Ендокарпій 4,5 см довжини. Вихід ядра — 46,8—57,3 %. Вміст олії — 70,4 %.

Буковинська бомба. За даними П. І. Лопушанського, цей сорт в невеликій кількості є в багатьох районах Чернівецької області. Ендокарпій досягає 6,5 см довжини, маса плода до 23,3 г.

Великий чотиригранний. За даними П. І. Лопушанського, трапляється у Чернівецькій області. Ендокарпій великий, тонкошкаралупний.

Дохнянський. Росте в загущених лісових культурах Дохнянського лісництва Вінницької області. У 21-річному віці досягає 10 м висоти і 13 см у діаметрі біля основи стовбура (Махмет Б. М., Шендриков Н. І., 1962). Ендокарпій 4,5 см завдовжки; 3,3 см завширшки, маса плода 12,5 г, шкаралупа тонка, гладка. Вихід ядра 42% вміст олії — 65%, воно легко виймається з шкаралупи.

Тонкошкаралупні (паперовії» голоядрові, десертні сорти

Сорти грецького горіха з дуже тонкою шкаралупою, інколи недорозвиненою, належать до різновидності, вперше описаної англійським дендрологом Лоудоном у 1838 р. Він писав, що плоди цієї різновидності мають настільки тонку шкаралупу, що можуть розкльовуватися птахами. Жирність їх вища, а врожайність нижча порівняно з іншими сортами. Тонкошкаралупні й голоядрові форми грецького горіха давно відомі у Вірменії, де їх називають «ічкені», а в Азербайджані — «кагизи». Російський вчений садовод і ботанік, засновник Нікітського ботанічного саду Г. Стевен понад сто років тому (1856) описав для Криму голоядровий сорт грецького горіха під назвою «безшкірий». Тонкошкаралупні сорти грецького горіха відомі у Франції, Італії та інших країнах.

Українські тонкошкаралупні, голоядрові десертні сорти селекції Ф. Л. Щепотьева (1969). Паперовий ранній 1. Дерево 1—14, росте в малому горіховому саду Куцовської лісової дачі Веселобоковеньківського дендропарку Кіровоградської області. У 20-річному віці досягає 9 м висоти і 30 см у діаметрі біля основи стовбура, діаметр крони його 8,5 м. Плоди достигають наприкінці |серпня —на початку вересня.

Ендокарпій широко довгастої форми з округлою основою і верхівкою, яка закінчується невеликим тупуватим кінчиком, шов вузький, добре помітний. Поверхня шкаралупи слабохвилясто-ямчаста. Шкаралупа світло-жовта, у верхній частині ендокарпія тонка, дірчаста, через отвори проглядає ядро. Ядро становить 56,4 % від маси горіха. В ньому міститься 67,9 % олії.

Паперовий ранній 2. Дерево 56—43, росте в елітному саду грецького горіха Веселобоковеньківського дендропарку. У 17-річному віці досягає 3 м висоти та 13 см у діаметрі біля основи стовбура. Діаметр крони 3 м. Цілком зимостійке дерево. Відзначається тонкою, як папір, шкаралупою плодів та їх раннім достиганням (5—7 вересня). Ендокарпій 3,8 см завдовжки, 2,6 см завширшки, яйцеподібної форми, з округлою основою та клиноподібною верхівкою, шов слабо виділяється. Маса плода 7,5 г. Шкаралупа світло-пїсочна, у верхній половині ендокарпія здебільшого нерозвинена й перфорована, у багатьох плодів з великими отворами, крізь які видно ядро. Вихід ядра — 63,6 %, вміст олії — 67 %.

Голоядровий. Дерево 46—43. Росте в елітному саду Веселобоковеньківського дендропарку. В 18-річному віці досягає 3,5 м висоти і 17 см у діаметрі біля основи стовбура, діаметр крони 4 м. Цілком зимостійке, але терпить від пізніх весняних заморозків.

Ендокарпій до 3,4 см довжини і 3 см ширини, яйцеподібної форми, з прямою основою і клиноподібною верхівкою, шов слаборозвинений. Шкаралупа ендокарпія від 0,58 до 1,05 мм завтовшки. У багатьох місцях з центрального боку має поздовжні тріщини, що оголюють ядро. Горіхи легко розколюються пальцями. Вихід ядра — від 71,3 до 82 %. Вміст олії у ядрі — 65,7 %.

Пташиний. Дерево 43—13, росте в елітному саду Веселобоковеньківського дендропарку. У 18-річному віці досягає 3 м висоти і 15 см у діаметрі біля основи стовбура. Діаметр крони 3 м. Дерево цілком зимостійке, стійке проти захворювань і шкідників, терпить від пізніх весняних заморозків. Ендокарпій 3,5 см завдовжки, 2,9 см завширшки, маса плода 7,6 г, довгасто-овальної форми з округлою основою і верхівкою, яка закінчується невеликим гострим кінчиком. Шкаралупа 0,85—1,65 мм завтовшки. Ядро становить 58,6 % від маси горіха. У ньому міститься 64,7% олії.

У період достигання (у вересні) на плоди нападають птахи, переважно синичі, легко розкльовуючи перикарпій, а потім і ендокарпій в їх верхній частині, де шкаралупа найтонша, виїдаючи все ядро і залишаючи на гілках порожні половини горіхів. Незважаючи на тонку шкаралупу, горіхи добре зберігаються в кімнатних умовах і через рік після збирання ядро не гіркне.

Суцільноядровий 1. Дерево 8—55. Росте в елітному саду грецького горіха Веселобоковеньківського дендропарку. У віці 15 років досягає 3,2 м висоти і 14 см у діаметрі біля основи стовбура. Крона в поперечнику 4 м. Ендокардій до 4,4 см завдовжки і 3,7 см завширшки, середня маса 11,3 г, широкояйцеподібної форми, основа округла, верхівка ширококлиноподібна, з великими йлечами та коротким вістрям. Шов невеликий, слабо виділяється. Шкаралупа світло-жовтувата, вкрита сіткою неглибоких зморшок і ямок, від 1,2 до 1,8 мм завтовшки, горіхи легко розколюються руками. Ядро становить 56,1% від маси горіха. В ньому міститься 65,5 % олії.

Суцільно ядровий 2. Дерево 52—49. Росте в елітному саду Веселобоковеньківського дендропарку. У віці 15 років досягає 4,1 м висоти і 15 см у діаметрі біля основи стовбура, діаметр крони 4 м. Дерево зимостійке, в дуже суворі зими незначно обмерзають кінчики пагонів. Ендокарпій до 4 см завдовжки, 3,5 см завширшки, світло-жовто-пісочного забарвлення, яйцеподібно-округлої форми, з широкоокруглою основою і верхівкою. Маса плода 13 г. На верхівці є незначний гострий кінчик, основа перфорована»* отвір 3—4 мм. Шов досить широкий, сплюснутий, займає ги висоти горіха. Шкаралупа з кількома поздовжніми борознами і багатьма дрібними ямками, до 1,8 мм товщини, легко розламується пальцями. Вихід ядра— 48,3 %. Ядро чудове на смак, вкрите темно-коричневою з фіолетовим відтінком оболонкою, в місці розлому жовтувате. Внутрішні перегородки дуже тонкі й слабкі. Вони не перешкоджають при витягуванні ядра.

СуцІльноядровий 3. Дерево 65—5. Росте в елітному саду Веселобоковеньківського дендропарку, в 17 років досягає 4 м висоти і 15: см у діаметрі стовбура, діаметр крони 4 м. Димостійке. Ендокарпій до 4 ом завдовжки і 3,5 см завширшки, округлої форми, світло-жовтувато-пісочного забарвлення. Верхівка округла з незначним клиноподібним кінчиком. Основа широкоокругла, перфорована, до 3 ми завдовжки і 1,5 мм завширшки, отвір маленький. Шов короткий, не дуже виділяється. Шкаралупа слабозморщена, з рідкими ямками і добре, помітними трьома борозенками на кожній стулці, до 1,5 мм завтовшки, горіхи роздавлюються пальцями. Ядро легшьфиймається смачне. Вихід ядра —53%, вміст олії 67,5%. Внутрішні перегородки дуже тонкі й слабкі, легко відділяються від ядра.

Красивий зимостійкий. Дерево 52—20. Цілком зимостійка форма грецького горіха з плодами красивої еліптичної форми. Росте в Веселобоковеньківському дендропарку. У віці 15 років досягає 3 м висоти і 14 см у діаметрі стовбура біля його основи. Діаметр крони 4 м. Ендокарпій до 4,5 см завдовжки 3,3 см завширшки, правильної овальної форми, світло-пісочного забарвлення, верхівка округла, з конусоподібним кінчиком. Маса ендокарпія 11 г. Шкаралупа з невеликою кількістю зморщок^ поздовжніх борозен, 1,25—2,1 мм за втовшки, Ідроте горіхи легко роздавлюються пальцями. Ядро легко виймається із стулок шкаралупи. Вихід ядра — 54 %. Вміст олії у ядрі — 72,7 %.

Тонкошкаралупні сорти .Закарпаття та Буковини. Паперовий. Дерево середнього росту, слабоморозостійке, потребує захисту від північних вітрів. Ендокарпій великий, сплющений по швах. Шкаралупа дуже тонка, горіхи при обпаданні з дерева часто розбиваються (М. М. Мазур, 1956). Ядро велике, смачне.

Закарпатський. Дерево середнього росту, також пог требує захищених місць для росту і розвитку. Рано вступає в пору плодоношення. Плодоносить рясно і щорічно. Ендокарпій видовжено-яйцеподібний, з дуже тонкою шкаралупою. Ядро велике, високої якості.

Мілотой. Дерево сильного просту, потребує родючих грунтів, які добре прогріваються. Ендокарпій овальний, з твердою шкаралупою, яка легко розколюється. Ядро добре виймається, високої якості.

Мукачівський. Дерево сильного ростучі досягає великих розмірів, зимостійке. Плодоносить щорічно й рясно. Ендокарпій видовжено-яйцеподїбний, з клиноподібно загостреною верхівкою. Шкаралупа крихка, легко розкривається. Ядро високої якості.

Ламкий. Дерево росте в ботанічному саду Львівського університету. Ендокарпій з дуже тонкою Щкаралушю внаслідок чого горіхи під час падання розколюються (Паньков Р. К І964).

Великий тонкошкаралупний. За даними П. І. Лопущанського (1954), поширений на Буковині (Чернівецька область). Ендокарпій великий з тонкою шкаралупою, горіхи достигають рано.

Гронові сорти

Гронові сорти належать до різновидності грецького горіха, виділеного й описаного у Франції А.. Декандолем (1864), Juglans regia L. var racemosa D. C. Грони довгасті, багатоквіткові. Це найбільш цікаві сорти горіха за врожайтстю. Окремі описані сорти мають грони з 35 плодами.

Курним. Описаний Ф. Л. Щепотьєвим (1957). Дерево К—4-5, росте в малому горіховому саду Куцовської лісової дачі Веселобоковеньківського дендропарку Кіровоградської області. У 23-річному віці досягає 9 м висоти і 28 см у діаметрі біля основи стовбура, діаметр крони 7 м. Зимо- й морозостійке дерево, вйтримує не обмерзаючи, мороз до 35 °С, а також травневі заморозки під час цвітіння. У зв’язку з цим цвіте й плодоносить щорічно. Ендокардій овальної форми, 3,7 см заввишки, 3,3 см завширшки, шкаралупа темно-пісочного забарвлення, злегка ям часто-бронзенчаста з неглибокою сіткою змощок. Плоди зібрані в грона по 5-10 шт. Урожайність до 30 кг з дерева. Вихід ядра 52,3%, вміст олії – 68,76%. Сорт вивчають з 1952 р. на сортодосліджувальних пунктах у північних областях України.

Гроновий. За даними М. М. Мазура (1956), сорт досить часто зустрічається майже в усіх районах Закарпаття. Плоди зібрані з грона по 5-6 або 10-11 шт. Ендокардій видовжено-яйцеподібної форми, середнього розміру, з тонкою шкаралупою. Ядро добре виповнює горіх, легко виймається. Морозостійке дерево з округлою кроною, рано починає плодоносити. Урожаї плодів високі й регулярні.

У багатьох місцях України вирощують скороплідні сорти селекції С. С. Калмикова. Ці сорти входять у групу гронових горіхів.

Ідеал. Дерево цього, зараз широко відомого сорту, росте в с. Сайлик Бостандикського району Узбецької РСР і на садибі А. Орипова. За описом С. С. Калмикова (1948, 1954), дерево сорту Ідеал помірного росту, починає плодоносити на другий рік життя. Плоди дає двічі за літо. Горіхи другого врожаю достигають на два тижні пізніше і менші за розміром від плодів першого. Ендокарпій середнього розміру, масою 10,4 г, шкаралупа тонка, легко розколюється, ядро становить 50,1 % маси горіха. Воно приємне на смак, легко виймається. У гроні зібрано до 10—17 горіхів.

Орипов. Дерево росте разом з сортом Ідеал у тому ж саду на садибі А. Орипова. За С. С. Калмиковим (1954), сорт подібний до Ідеалу, плоди його також зібрані у грона, але дрібніші. Середня маса ендокарпія 8 г. Шкаралупа тонка, ядро солодкувате, легко виймається. Вихід ядра—49,7%. За нашими спостереженнями, в умовах м. Харкова сорт Орипов витриваліший і більш морозостійкий, ніж Ідеал.

Скороплідний донецький. Селекція П. І. Кудла (1973). У м. Слов'янську по вулиці Невського, 33 росте два дерева цього сорту, вирощених з сорту Ідеал у 1964 р. На третій рік з цих дерев зібрали по 1,5 кг плодів, а на сьомий по 4 кг. Цвітуть два рази в рік: навесні і влітку. Від весняного цвітіння плоди достигають у вересні, від літнього - в середині жовтня, у гроні 7—8 плодів.

Гроноподібний донецький. Селекція Є. С. Голубєва (1979). Дерево росте у м. Комсомольську Донецької області по вул. Жданова, 24. Плоди тонкошкаралупні, у гроні 5—10 плодів.

У Хотинському районі Чернівецької області П. І. Лопушанським (1954) описано дерево в с. Владичино з 18 плодами у гронах, а в с. Недобоуци — з 22 плодами.

Скіф 5. Скороплідний гроновий селекції В. К. Федоровіа Вирощений з насіння сорту Ідеал, росте в Сімферополі. У гроні по 5—7 горіхів, маса 11,9 г, вихід ядра 54,1 %, урожай з одного дерева 44 кг.

Криворізький гроноподібний. Селекції П. П. Бадалова. Дерево росте в м. Кривий Ріг в саду С. М. Мальованого, вул. Азовська, 30. Вирощений з насіння сорту Ідеал. Цвіте і плодоносить двічі на рік. Урожайність дерева 30 кг. Ендокарпій широкояйцеподібної форми, 4,7х3,5 см, маса 13,1 г, вихід ядра 64,8%, шкаралупа тонка, часто недорозвинена.

Хмельницький гроновий. Селекція А. Д. Маяцької. Дерево віком 25 років, росте у колгоспі «Маяк», Дуваєвецького району Хмельницької області. Маса ендокарпія 8,5 г, вихід ядра 45,2%, жирність 67,4%, товщина шкаралупи 1,4 мм, урожай з 1 дерева 25 кг.

Мигдалеподібні сорти

До мигдалеподібних сортів належать форми, що мають дуже вузькі, з загостреною верхівкою плоди, подібні до горіхів мигдалю. Досить часто зустрічаються в культурі.

Вони можуть бути віднесені до різновидності Lugnans regia L. var. Bartheriana D.C.

Мигдалеподібний 1. Описаний Ф. Л. Щепотьєвим (1959). Дерево 64—12. Росте в елітному саду Веселобоковеньківського дендропарку. У віці 15 років досягає 4 м висоти і 16 см у діаметрі, діаметр крони 5 м, дерево протогінічне. Ендокарпій 4,2 см завдовжки і 3 см завширшки, сильно витягненої яйцеподібної (мигдалеподібної) форми, не сплющений, з округлою основою і клиноподібною верхівкою з маленьким гострим кінчиком. Маса плода 8,4 г. Шкаралупа до 1,35 мм товщини, легко роздавлюється пальцями. Ядро смачне. Вихід ядра —55%, вміст олії — 69,3 %.

Мигдалеподібний 2. Описаний Ф. Л. Щепотьєвим (1969). Дерево 56—60. Росте в елітному саду Веселобоковеньківського дендропарку. В 15-річному віці досягає 3,7 м висоти і 14 см у діаметрі біля основи стовбура, діаметр крони 4 м. Ендокарпій до 4,3 см довжини і 3 см ширини. Вузькоовальної форми, витягнутий у клиноподібну верхівку з гострим, досить довірм кінчиком. Маса плода — 9,29 г. Основа округла, по швах злегка сплюснута. Шов різко виділяється, округлий. Шкаралупа ттдо 1,46 мм завтовшки, легко роздавлюється. Ядро легко виймається із стулки, воно становить 52,4 % від маси плода. У ньому міститься 72,7 % олії.

Арахісовий. Описаний Ф. Л. Щепотьєвим (1957). Дерево К—4—14, порослевого походження, росте в малому горіховому саду Куновської лісової дачі Веселобоковеньківського дендропарку. У віці 24 роки досягає 10 м висоти і .35 см у діаметрі біля основи стовбура. Крона густа, діаметр її 9 м. Дерево зимостійке. Ендокарпій до 3,6 см завдовжки і 2,7 см завширшки, вузькодовгастої форми з клиноподібно-звуженою основою і округло-клино подібною верхівкою, невеликим загостреним кінчиком. Шов слабо виділяється. Шкаралупа до 1,7 мм завтовшки. Вихід ядра— 52 %. Вміст олії— 69 %.

Списоподібний. Описаний М. М. Мазуром. Поширений у Хустському та Іршавському районах Закарпатської області. Дерево швидко росте, повністю морозостійке і високоврожайне. Ендокарпій довгастої форми з клиноподібно-загостреною верхівкою. Сорт не належить до десертних, тому що ядро важко виймається із шкаралупи, рекомендується як декоративний, а також для висаджування в лісові культури, захисні лісонасадження.

Воронячий ніс. Старий український сорт грецького горіха, рекомендований більше ста років тому засновником Нікітського ботанічного саду Г. Стевеном (1850). За його коротким описом, ендокарпій цього сорту гострий, досить твердий, але легко роздвоюється.

Пізньоквітучі сорти

Ця надзвичайно важлива група сортів належить до різновидності грецького горіха, виділеної у другій половині минулого століття А. Декандолем (Luglans regia var serotina D.C.)

Витягнутий урожайний. Описаний Ф. Л Щепотьєвнм (1969). Дерево К—4—7. Росте в горіховому саду Куцов-ської лісової дачі Веселобоковеньківського дендропарку Кіровоградської області. У віці 23 роки досягає 8 м висоти і 23,5 см у діаметрі біля основи стовбура. Діаметр крони 8 м. Сорт зимостійкий, витримує пізні весняні заморозки, плодоносить щорічно. Врожайність 15 - 20 кг. Ендокарпій до 4,7 см довжини, середня маса 11,3 г, витягнуто-довгастої форми, більш широкий у верхній частині, в основі заокруглено-клиноподібний, верхівка округла з великим гостроклиноподібним кінчиком. Шкаралупа злегка ямчаста, зморщена, світло-жовто-коричнева, 1,4— 1,8 мм завтовшки, легко роздавлюється пальцями. Ядро смачне. Вихід ядра — 50,1 %, в ньому міститься 69,8% олії.

Шевгеня. Описаний Ф. Л. Щепотьєвим (1969). Дерево росте у м. Куп'янську Харківської області висаду П. П. Шевгеня. У 15-річному віці досягає 10 м висоти. Плодоносить щорічно, урожайність — 35 кг. Зимостійке дерево, витримує пізні весняні заморозки. Ендокарпій 4 см завдовжки і 3 см завширшки, овальної форми, на верхівці з загостреним кінчиком, маса —8,4 г. Шкаралупа світло-жовта, дрібнозморшкувата, до 1,2 мм завтовшки, легко роздавлюється руками. Ядро чудове ,ня смак. Вихід ядра 58 %. У ядрі міститься) 72,3 % олії.

Пізньоквітучий. Описаний М. М. Мазуром (1956). Поширений в усіх районах Закарпатської області. Дерева цього сорту пізно цвітуть, а тому уникають заморозків навесні. Ендокарпій середньої величини, ядро добре виповнює шкаралупу й легко виймається.

Круглоподібний. Описаний Г. К. Паньковим. Росте у Львівській області. Плоди округлої форми. Вихід ядра — 46,8%, вміст олії у ядрі — 65%. Дерево цвіте в умовах м. Львова тільки в кінці травня.

Дерева грецького горіха пізньоквітучої форми зустрічаються також і в гірських умовах Буковини (Чернівецька область). За даними П. І. Лопушанського (1954), такі дерева цвітуть на три тижні пізніше від інших сортів.

Кримські пізньоквітучі сорти селекції О. А. Ріхтера і А. К. Пасенкова. У різних районах Криму (Бахчисарайський, Кіровський) у радгоспах ім. Чкалова, 30лоте поле, ім. Першої п'ятирічки та інших виділено 38 дерев грецького горіха з пізнім цвітінням. Якщо звичайні сорти горіха в Криму починають цвісти у другій половині квітня, то пізньоквітучі — в останній декаді травня або на початку червня. Плоди ж достигають одночасно — в кінці вересня. Характеристику деяких пізньоквітучих кримських сортів грецького горіха наводимо нижче.

Бубенець 685. Ендокарпій 35 мм.завдовжки і 27,2— 31 мм завширшки, середня маса 9,2 г. Вихід ядра — 52,7 %, урожайність задовільна.

Партизанський 681. Високоврожайне дерево з виходом ядра 50 %.

Осінній 658. Ендокарпій 35 мм завдовжки, 30,2—34 мм завширшки, середня маса 10,4 г. Вихід ядра — 52,8 %, урожайність добра.

Твердошкаралупні сорти

Дерева грецького горіха з твердою, важкорозколюваною шкаралупою і ядром, що важко виймається, відзначаються цікавими біологічними властивостями. Вони швидко ростуть, стійкі проти захворювань і шкідників, морозостійкі. У зв'язку з цим твердошкаралупні сорти цінні для акліматизації грецького горіха далі на північ і для селекції цього виду при виведенні нових зимостійких сортів шляхом гібридизації, а також як підщепи для щеплення цінних сортів. Ці сорти належать до різновидності (Juglans regia L. var. dura hort)

Кам'янський. Дерево (за даними. .Щепотьєва Ф. Л 1969) росте в плодовому саду с. Кам'янки Дворічанського району Харківської області. У 50-річному віці досягає висоти 12 м і 60 см у діаметрі біля основи стовбура, діаметр крони 12 м. Цілком зимостійке дерево, витримує також пізні весняні заморозки. Ендокарпій 3,1 см завдовжки, 2,7 см завширшки, середня маса 7,2 г. Шкаралупа товста й міцна, в середньому 2,15 мм завтовшки. Ядро добре на смак, вихід його — 45,2 %, вміст олії — 70,7 %.

Каменан. За даними М. М. Мазура (1956), поширений у Закарпатті. Горіхи дрібні, кулясті, з дуже твердою шкаралупою. Ядро смачне, жирне, дуже важко виймається з шкаралупи. Дерево морозостійке, має на стовбурі капи. Вихід ядра — 30